http://vinnica-shtanga.ucoz.ua/gerb.jpg

ШТАНГИСТЫ ВИННИЦКОГО КООПЕРАТИВНОГО

Меню сайта


Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Форма входа


Поиск


Календарь
«  Август 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031


Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz


  • Архив записей


    Приветствую Вас, Гость · RSS 14.12.2017, 21:38
    Главная » 2014 » Август » 10 » АНАТОЛИЮ КАШПИРОВСКОМУ 75!
    13:47
    АНАТОЛИЮ КАШПИРОВСКОМУ 75!

    Важкий шлях сходження до визнання!

                            До ювілейного свята в 75!

    Анатолій Кашпіровський народився в Україні 11 серпня 1939 року в Меджибожі (Хмельницька область) У 1962 році закінчив Вінницький медичний інститут, після 25 років праці працює психотерапевтом у псіхіатричній лікарні, потім, у 1987 р. — лікарем-психотерапевтом збірної команди СРСР з важкої атлетики. Кандидат медицинских наук. Майстер спорту СРСР з важкої атлетики. Одружений. Батько двох дітей. Має двоє онуків. Внучка Інга - 3-разова чемпіонка США з карате-до. У 1988 - 1989 рр.. працював завідувачем Республіканським центром психотерапії в Києві.
    У 1995 році переїздить до США, лікував руских мігрантів від ожиріння. З 1990 р. по 2008 г. практикувався у Польщі. Після довгої перерви повертається знову на телеекрани як ведучий шоу програми НТВ.

    Серед найповажніших та найсильніших наших земляків  є  і людина, якого сміливо можна віднести до спортивної сім’ї колишніх вихованців відомого трудового колективу 4-ої обласної лікарні імені Ющенка. Саме звідси і розпочинався тернистий шлях до всесвітнього визнання нашого земляка Анатолія Михайловича Кашпіровського. Коли правду сказати, то його фізичне загартування розпочалося ще в дитинстві та юнацькі роки. З 10 років ранкова зарядка, турнік. Потім футбол, легка атлетика. Розбита колінна чашечка на футболі. Довгий час гіпс. Допомогли фізичні вправи за допомогою яких розроблялося коліно, а тако ж вправи з допомогою гири і вправи на присідання з важкостями.
     
    Змайстрована самостійно заліза штанга зібрала навколо Анатолія цілий десяток односільчан щоб помірятися силою в її вижиманні та підкорити якомога більшу вагу. Та і хто міг вести суперечку з кремезним хлопцем. Сам тренував свої м’язи і других повчав, та ще й вимагав терпіння і волі до перемоги.

    «..Тут проходило наше шкільне життя, - пригадує сусід Анатолія, полковник запасу Володимир Чупринський. Все було, перемоги і невдачі, але той запал зроблений в дитинстві залишився орієнтиром здорового способу життя на довгі роки. По закінченню школи дороги у хлопчаків розійшлися. Анатолій подався до Вінниці на навчання медичним навикам.  Шлях довжиною в десятки років – пройдено студентські роки, Вінницький медичний інститут, робота в лікарні, і на всіх ділянках життя Анатолій ні на один день не залишав спортивної зали, він просто не міг себе уявити без піднятої ваги в тренувальний час і зустрічі та спілкування зі своїми однодумцями по «залізній грі». Зала важкої атлетики стала для нього другим домом. Скільки було «перелопачено» кілограмів заліза мабуть сказати важко, але як спеціаліст, скажу
    що в сотні тон не обереться. Зібрав навколо себе хлопчаків із містечка лікарні і знову продовжив своє захоплення як спортсмен і як тренер на громадських засадах. Сама зала знаходилася на другому поверсі адміністративної будівлі, а
    щодо спортивного обладнання, то його було обмаль – всього одна заржавіла штанга та і декілька двопудових гир та гантелі.
      Небагато, але робота пророблена і чекати довелося не довго. На міській Спартакіаді серед трудових колективів важкоатлетів лікарні ніхто і не чекав, і про них тільки йшли розмови.

    Ось він спортивний колектив важкоатлетів 4-ої обласної лікарні ім.. Ющенко серед них майстри спорту: Володимир Кондратович, Олег Мазуренко, Юрій Голубцов, Валерій Радчик…

    Наче грім серед ясного дня були виступи штангістів із обласної лікарні. Вони здивували всіх прихильників важкої атлетики міста. Молода команда під керівництвом кремезного юнака Толі Кашпіровського увірвалася в призери чемпіонату міста. То була справжня сенсація. З тих пір важкоатлети 4-ої обласної лікарні склали основу сильного Спартаківського колективу області, стали справжніми конкурентами сильнішим важкоатлетам міста. Розпочалася справжня спортивна робота. Часті поїздки на змагання до інших міст, перемоги товаришів і особисті Анатолія
    не
     залишалися без уваги. Теплі прийоми, нагороди і знову повсякденні тренування, та головна мета у юнака - навчання в інституті і стати хорошим лікарем. Анатолій увійшов до головного складу важкоатлетичної збірної команди інституту.
    Подолані спортивні нормативи – другого, першого дорослого спортивного розряду. Вже зародилася мета стати майстром спорту, але все це йшло поруч з навчанням. Того часу ніхто не зумів нагадати якою дорогою піде життя у юного спортсмена, але одне з впевненістю можна стверджувати – спортивна робота, силове загартування, заняття фізичними вправами з навантаженням у Анатолія залишиться на все життя.

    Збірна команда Вінницького медичного інституту багаторазовий переможець та призер обласних і Всеукраїнських чемпіонатів серед медвізів України (четвертий зліва Анатолій Кашпіровський)

     

        

    Спорт завжди йшов поруч із основною роботою. Щодо спортивних досягнень то вони набагато менші аніж у медицині, але стати майстром спорту це вже досить вагомий показник спортивної кар’єри. Як на моє бачення під час тренувань Анатолій не зациклювався на великих навантаженнях всієї мішечної маси тіла, що було написано за плановим заняттям. Він дотримувався іншої методики – м’язи повинні бути завжди в ефективній роботі і своєчасно відпочивати. Поруч три великі постаті вінницької важкої атлетики, зліва - Анатолій Кашпіровський, рекордсмен світу Анатолій Житецький, Заслужений тренер України Василь Боб…

    Він дотримувався вже тоді наступного змісту – краще недоїсти аніж переїсти, краще не доспати аніж переспати. Дотримувався принципу накопичування сили м’язів. Фізична праця визиває руйнування. М’язи повинні накопичувати силу і необхідну органіку. Вже тоді, як на моє бачення, Анатолій дотримувався головного принципу навантажень організму –
    зберігав баланс між навантаженням і відпочинком.

         

    По закінченню у 1962 році вищого медичного закладу почався тривалий період його роботи психотерапевтом у звичайній психіатричній лікарні. Після 25 років роботи Анатолій Кашпіровський став психотерапевтом в Радянській збірній із важкої атлетики. Допомагав кращим важкоатлетам світу показувати свої вищі спортивні результати, вигравати звання чемпіонів Європи, світу. Разом із головним тренером збірної  ​важкоатлетів СРСР Олексієм Медведєвим та тренерським складом збірної команди шукали вирішення нагайних питань покращення спортивних досягнень. Але в спорті як завжди часу немає - давай миттєво результат, - що не завжди доказується науковими дослідженнями. Та Анатолій не відступився від своїх намірів і щоденно доказував собі і людям піклуючим про своє здоров’я, про щоденне фізичне навантаження організму, без чого неможливо відчувати себе здоровим, молодим і працездатним. Робота в залі
    була однією із головних в розпорядку робочого дня лікаря. Він пишається своєю сім’єю, своїми онуками, маючи серед них прекрасних спортсменів, прихильників здорового способу життя.

    Анатолій Кашпіровський в гостях у Заслуженого артиста України Дмитра Гордона

    Зустріч з чемпіоном олімпійським чемпіоном Давидом Рігертом і чемпіоном світу

    Земляки, майстри спорту – рекордсмен СРСР, силач із Комсомольська Володимир Войцеховський (ліворуч) і Анатолій
    Кашпіровський.

    Анатолій Кашпировский вважається унікальним лікарем-психотерапевтом в новітній історії Росії і Європи, який одним з перших розпочав проводити масові сеанси зцілення по телебаченню і допоміг вилікувати безліч захворювань. Відео, де Кашпіровський проводить дистанційне знеболення і виліковує безнадійних пацієнтів облетіло весь світ. Сьогодні послугами лікаря користується весь світ, а його заслуги перед людством визнала Організація Об’єднаних Націй. Кашпіровский врятував життя тисячам людей, допоміг перенести складні операції і гідно вийти з реабілітаційного періоду, вилікував безліч хворих хворобою Паркінсона. Погодьтеся, цим може похвалитися не кожен, точніше ніхто.

    11 серпня 2014 року  Кашпіровському виповнюється 75 років. Чи варто говорити, скільки поздоровлень він отримає. Причому не лише від колег і зобов'язаних йому здоров'ям людей, але і від друзів, знайомих.

    Анатолій Михайлович давно на пенсії, хоча виглядає прекрасно: позначається його зайняття важкою атлетикою і атлетичною гімнастикою

    У своїх 75, Анатолій Михайлович виглядає досить добре. Все тут при нормі, чому можуть позаздрити чисельна армія тих, хто вже в своїх 50-60 зарахував себе до людей похилого віку.

                                    Відданість своїй справі!

    Анатолій Михайлович святкує своє 75-річчя. Багато з його колишних друзів, пацієнтів та знайомих стали керiвниками державних установ, видними політиками, керівниками спортивних товариств та органiзацiй, тренерами-викладачами. Чимало носять почеснi звання – «Народний», «Заслужений»... Здавалося б зроблено багато. Пора б на заслужений відпочинок, але…  Не дивлячись на це,  він завжди в пошуках «роботи». Веде активну громадську роботу  на телебаченні, перебуваючи на пенсії, багато часу проводить за комп'ютером, редагуючи списки вилікуваних, свої щоденники, сортуючи інтерв'ю і працює над власним сайтом, цiкавиться життям своїх однолiткiв, ветеранiв спорту, своїх
    колишніх пацієнтів.
     При нагоді може заспівати улюблені пісні, котрі йшли з ним щоденно по тернистому шляху прожитого життя.

    То ж зі святом
    наш
    Анатолій Михайлович!  Здоров
    я та щастя.  Многоя Літа!

    Іван Лозовський,
    почесний майстер спорту СРСР з важкої атлетики.

    Суддя
    міжнародної категорії.

    Просмотров: 536 | Добавил: vinnica | Рейтинг: 5.0/2
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:
    Бесплатный конструктор сайтов - uCoz